###Австрійський феномен Руді Хіден: від кумира нації до безхатька ###

Сьогодні, 21 червня, збірна України проведе найбільш важливу гру на груповому етапі чемпіонату Европи-2020, після якої буде остаточно визначено її позицію у квартеті С. Суперниками коллективу Андрія Шевченка стане національна команда Австрії, тому ми вирішили на хвилинку зазирнути до найбільш визначної сторінки історії виступів нашого суперника, котру точно не можно було б написати, якби не одна із найбільш видатних постатей у футболі цієї країни.

На початку Другої світової війни французькі солдати, щоб згаяти час, інколи влаштовували футбольні баталії. Якось після завершення матчу одна господиня запросила гравців на обід. Їй одразу впав в око високий та накачаний чоловік. Мадам запитала в нього: "Чим Ви займаєтесь у мирний час?". "Я працюю лише по неділях, мадам", — відповів потенційний жених.

Тоді панянка, не приховуючи розчарування, видихнула: "Я б нізащо не вгадала, що Ви священик". Відтоді до чоловіка приклеїлося прізвисько "Священик". Але він працював в зовсім інших храмах, у котрих збиралися багатотисячні натовпи. Цим "священиком"був Руді Хіден, один з лідерів вундертім та найкращий голкіпер в історії Австрії.

Він народився в Ґраці в 1909 році. Свою футбольну кар'єру Хіден розпочав у клубі ГАК, за який грав на позиції центрфорварда. Якось в одній з ігор голкіпер команди травмувався і Руді вирішив замінити колегу. Перший млинець виявився солодким, мов мед, Хіден примудрився відстояти на нуль. Тоді керівництво заявило юнаку, що відтепер він голкіпер, адже нападників рівня Руді в них хоч гать гати, а ось голкіпера —жодного.

Щоправда, граючи за юніорів, він продовжував вражати ворота суперників, а ось в дорослій команді опинявся по іншу сторону барикад. Хіден відзначався неймовірною витривалістю. Так, інколи в неділю воротар міг грати в чотирьох матчах поспіль. У Штирії юнак провів лише два сезони, після чого пішов на підвищення в столичний Вінер АК.

Коли на Руді вийшли представники віденців, він самостійно не міг прийняти рішення щодо свого майбутнього, оскільки був неповнолітнім, тож мама поставила підпис замість сина. Проте хлопець згодом передумав та вирішив, що йому й в ГАКу непогано. Зрештою Руді довелося вирушити до Відня. Мати натиснула на хлопця: "Ти ж погодився перейти в ВАК, а я ще й підтвердила твої наміри підписом. Цей автограф —святий. Пам'ятай, що людина завжди повинна бути господарем свого слова".

Перше побачення Хідена з керівництвом нового клубу відверто не склалося. Коли юнак заявився у фешенебельне віденське кафе Рінг у традиційних штирійських шкіряних штанях, то на нього подивилися, наче на жебрака, котрий потрапив на нобелівський бенкет. Бос ВАКа Макс Земан дорікнув новобранцю: "Руді, вибачте, але в такому одязі не можна заходити в Рінг". Хідена ці слова сильно зачепили, він розвернувся та хотів одразу повернутися в Ґрац.

Земан нагнав юнака, коли той з опущеною головою брів до виходу. Макс заспокоїв Хідена та переконав хлопця не робити різких кроків. Земан представив юнака тренерському штабу австрійської збiрної. І Майзль та Ко кинули ще один камінь в город новачка: "Чому ти не привітався з нами, коли увійшов у кафе. Можливо, у вас у Штирії не прийнято вітатися? Але ти тепер у Відні, тож мусиш швидко опанувати правила хорошого тону".

Дебютував Руді в Вінері —ворогові не побажаєш. У тому матчі Хіден пропустив гол, який ще довго снився йому в кошмарах. Захисник ВАКа Карл Сеста іронічно прокоментував "подвиг" новачка: "Такого метелика міг пропустити хіба що штирієць". Цікаво, що фраза оборонця потрапила на родючий ґрунт і в Австрії подібні воротарські "звершення" й досі іменують "штирійськими голами".

Однак ця прикра помилка не вибила Руді з колії. Невдовзі ні в кого не виникатиме сумнівів, хто найкращий голкіпер країни. Сучасники недарма відзначали бійцівські якості Хідена. Він жорстко, інколи навіть жорстоко врізався в гущу гравців. Фішкою Руді були неймовірні стрибки. Він, наче кішка, витягував мертві м'ячі з шісток та дев'яток. У глядачів часто ледь не відпадали щелепи, коли Руді тягнув черговий мертвий удар.

Також Руді вважався одним з кращих спеціалістів з пенальті. Ще граючи за ГАК, Хіден якось парирував 14 одинадцятиметрових за сезон, а виступаючи за Расінг, встановив новий рекорд, приборкавши 16 пенальті. Тодішні експерти в першу чергу відзначали хоробрість Руді на полі. Достоїнства Хідена не обмежувалися лише лев'ячим серцем. Коронками Хідена вважалися вміння приборкувати верхові м'ячі, викидати сферу ледь не до центру поля та готовність агресивно зустрічати форвардів суперника.

Ці трюки воротаря шокували як глядачів, так і спеціалістів. У 1930-х голкіпер, як правило, виступав у ролі боксерської груші, яку лупцювали потужні нападники. Руді ж не збирався миритися з цією цю не надто привабливою роллю. І досягнув того, що десятки австрійських форвардів кілька разів думали, перш ніж наважувалися йти в зіткнення з шаленим Хіденом.

Якщо вірити одній байці, голкіпер через свою хоробрість ледь не опинився за ґратами. В 1930 році під час одного з матчів чемпіонату Австрії на побачення з Руді вискочив форвард суперників. Нападник мчав з такою швидкістю, що не зміг вчасно загальмувати, коли йому напереріз вискочив Хіден. Внаслідок цього інциденту нападник отримав подвійний перелом гомілкової кістки.

Голкіпер згадував той інцидент: "Я не сумнівався, що один з нас зазнав травми. Адже почув гучний хрускіт і ніяк не міг підвестися. Мені пощастило, що тоді не я став жертвою зіткнення". Після матчу якийсь вболівальник, обурений діями Руді, подав на нього до суду. Однак постраждалий заявив, шо не має жодних питань до воротаря: "Він просто виконував свою роботу".

Але набагато частіше Руді діставалося. Його потужне тіло прикрашали шрами та синці. В Ґраці він чотири рази ламав ребра, у Відні кілька разів рвав м'язи, а в Парижі його ребра сім разів не витримували лихої долі. Однак такі дрібниці не змусили Руді достроково повісити рукавички на цвях: "Якби я міг народитися вдруге, то не став би нічого змінювати. Я б зупинився на професії воротаря. До речі, я думаю, що голкіпером неможливо стати. Якщо ти не народився голкіпером, то нізащо не зможеш "вивчитися" на воротаря".

Журналіст Герберт Бергер так писав про гру голкіпера на публіку: "Коли високий Руді витягувався у весь зріст, пірнаючи за безнадійним м'ячем, то завжди робив це красиво та стильно. Він ніколи не забував, що має гарно виглядати з трибун. Попри те, що Хідена можна вважати типовим голкіпером для вболівальників, він ніколи не грав на публіку просто для того, щоб похизуватися чи підкорити чергове жіноче серце. Він практично не пропускав метеликів.

А якщо ж і помилявся, то вони швидше були наслідком недосконалої техніки, аніж понтів. До того ж, з кожним роком Хіден пропускав щоразу менше штирійських м'ячів. А на піку кар'єри він практично не помилявся. Тоді Руді вважався ідеальним голкіпером, як для трибун, котрим дарував шоу, так і для своєї команди, для якої тримав ворота на замку".

Хоча Хіден дебютував за збірну ще в 1925 році, Хуго Майзль потім надовго забув про Руді. Легендарний наставник робив ставку на Франца Фрідріха з віденської Адміри і той не підводив. Але коли Майзль складав свій найважливіший іспит в житті, то повірив в Хідена. Хуго мав мрію обіграти родоначальників і заради цього готовий був навіть продати душу дияволу.

В 1930-му році Три Леви приїхали у Відень і попри те, що господарям вдалося зачепитися за нічию, тренера аж ніяк не влаштовувала якість футболу, показана командою. Він не мав претензій лише до Хідена. Того дня Руді тягнув буквально все. І якби не голкіпер, то Англія б розгромила Австрію. Після матчу з острів'янами одна віденська спортивна газета дала своєму звіту про битву влучний заголовок: "Великий день Хідена".

Хуго Майзль також не приховував свого захоплення грою Руді: "Нарешті я можу не переживати за безпеку наших воріт. Хіден — ідеальний голкіпер. Думаю, що сьогодні він надовго забронював за собою пост номер один".

Голкіпер вразив не лише Майзля, а й ще одного топового тренера Герберта Чепмена. Хуго, який товаришував з наставником канонірів, пообіцяв англійцеві, що замовить слово перед босами Вінера: "Не переживай, можеш вважати, що Руді вже в тебе в кишені.

Щоправда, вам д